Пижмо 90 таблеток

Форма випуску:

Таблетки

Склад:

Квіткові кошики піжми.

Значення для організму

Перша диссертація про застосування піжми, як глистогоного засобу, датується 1830 роком. Своєю лікувальними властивостями піжма була цікава народній та офіційній медицині.

Зараз квіткові кошики є офіційною сировиною в країнах Бельгії, Франції, Португалії, Болгарії та на пострадянському просторі.

Наукова медицина цінує піжму за виражені лікувальні властивості, здатність посилювати секрецію травних залоз, покращувати процеси травлення, підвищувати апетит.

Піжма має жовчогінні, спазмолітичні, антигепатотоксичні, протизапальні, антимікробні властивості. Спазмолітична дія зумовлена, головно, поліфенольними сполуками, які викликають розслаблення жовчовивідних шляхів і кишківника, усуваючи в такий спосіб спазми різного походження. Суцвіття пижма підсилюють утворення та виділення жовчі, сприяють зміні її біохімічного складу.

Препарати піжми ефективні у разі гепатиту, жирового гепатозу, алкогольного цирозу печінки, хронічного гепатиту та холангіту  у дітей і дорослих, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, анацидного гастриту, ентероколіті.

Малі дози кошиків піжми повертають апетит, усувають здуття кишківника, закрепи, шлункові кольки, допомагають у разі кривавих поносів.

Фітотерапевти зазначають вірогідну ефективність пижма під час діареї та метеоризму (ефективніше карболену).

За глістгоновою дією піжмі немає рівних. У найзнаменитіших «трійчатках» No1 і No3 Х. Кларк піжма займає провідне місце. Її застосовують як протиглистяний і протилямбліозний засіб у разі аскаридозу, ентеробіозу, лямбліозу кишківника та жовчних шляхів, а також у разі трихомонозу та описторхозу. Вона діє на зрілі та проміжні стадії розвитку багатьох паразитів, паралізує мускулатуру круглих черв'яків, сприяє повному їх виведенню з організму. Гублива піжма для патогенної флори сечовивідних шляхів, має сприятливу дію у разі папіломатозу сечового міхура, циститу, пієлонефриту, наявності піску та каменів у сечовивідних шляхах.

Експериментальні та наукові дані стверджують, що піжма збільшує амплітуду серцевих скорочень, уповільнює ритм серця, показана у разі артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, стенокардії, ожиріння, використовується як капілярозміцнювальний і протинабряковий засіб. Вітчизняна фітотерапія, спираючись на седативні та спазмолітичні властивості рослини, з успіхом застосовують її у разі головного болю, епілепсії, неврозів, енурези. Терапевтичні дози магнію та цинку, що містяться в піжмі, необхідні для корекції порушень гомеостазу в організмі.

Антисептичні, потогінні властивості зумовлюють застосування рослини під час ГРВІ, грипу, герпесу та інших вірусних інфекцій.

У гінекології її рекомендують у разі дисменореї, раннього клімаксу, нерегулярних менструацій. Унікальний комплекс біологічно активних речовин рослини, у складі якої флавоноїди, алкалоїди, дубильні речовини, ефірні олії, органічні кислоти, стимулює утворення пептидних гормонів травного тракту (гастрина, секретина, холецистокінина та інших) чинять регульований вплив на активність гіпоталамо-гіпофізарно-яїчникової системи, що визначає його місце в комплексному лікуванні ендометріозу.

Окремими клінічними дослідженнями встановлено протипухлинну дію піжми.

У вітчизняних та закордонних літературних джерелах є дані про фармакологічних властивостей рослини: антиоксидантних, знижувальних внутрішньоочний тиск, що коригують порушений гомеостаз в організмі.

Показання до застосування: 

Рекомендується як засіб профілактики глистових інвазій, а також до раціону у разі таких станів і захворювань:

• глисні та паразитарні інвазії (аскаридоз, ентеробіоз, лямбліоз, описторхоз, трихомоноз);

• захворювання печінки та жовчовивідних шляхів (гепатит, жировий гепатоз, дискінезія жовчовивідних шляхів із гіпотонічного типу, хронічного холециститу, хронічного некалькульозний холецистит, холангіт);

• постхолецистектомічний синдром у комплексній терапії;

• холелітіаз;

• запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, гастрит зі зниженою кислотністю, ахілія, ентероколіт; порушення травлення (здуття кишківника, закрепи, кольки, спотворений апетит);

• гінекологічні захворювання (запальні захворювання, порушення менструального циклу, клімактеричний синдром, зокрема ранній клімакс, ендометріоз у комплексній терапии);

• неврози, безсоння, енурез;

• хронічний цистит, пієлонефрит, сечокам'яна хвороба.

* Дані представлені в інформаційних листках вірогідно підтверджені літературними джерелами медичних довідників, науково-дослідними даними, результатами рефератів, диссертацій, а також узагальнені відомості сучасного науково - практичного досвіду вивчення та застосування лікарських рослин у медичній практиці.