Розторопша 90 таблеток

Форма випуску:

Таблетки

Склад:

Семена расторопши, лактоза.

Значення для організму

Як лікарську сировину сушені плоди розторопші використовуються з давніх часів. До 1960 року розторопша застосовувалася у разі гепатопатії, спираючись на наукові знання тих років.

Сучасна лабораторна діагностика, з диференційованою оцінкою гістологічних даних і методів, дала змогу розширити візуальну картину печінки та жовчовивідних шляхів. З 1970 року отримавши нову оцінку, розторопша почала застосовуватися як засіб для лікування хвороб печінки.

Науково обґрунтовані відомості вітчизняних та закордонних джерел,фіксують фармакологічні властивості розторопші: антиоксидантні гемостатичні, антитоксичні, гепатозахисні, дезінтоксикаційні, жовчогінні, протизапальні, ранозагоювальні, репаративні, проносні, тонізувальні організм, що поліпшують травлення, холекенетичні та холесекретролітичні.

Медицина цінує розторопшу за її здатність не тільки захищати клітини печінки, а й відновлювати їх, покращувати обмінні процеси, сприяючи утворенню жовчі та її відтоку.

Гепатопротекторний принцип дії розторопші визначений активністю речовини — силімарину, який у насінні є комплексом активних речовин: силібіна, силідіаніну и силикристина. Вони належать до класу флавонолігнанів.

Фармакологічні та клінічні дослідження перевірено підтверджують лікувальний вплив силімарину у разі токсичного ураження печінки. Є три напрями впливу на печінкові клітини силімарину або його основної активної речовини — силібініну.

Силімарин підвищує регенеративні можливості печінки, стабілізує ліпідні структури мембран печінкових клітин, має антиоксидантну дію.

Особливо ефективний розторопша для лікування ураження печінки у разі зловживання алкоголем, зумовленого гепатотоксичними отрутою та токсичними чинниками довкілля.

З огляду на те, що алкоголь є пошкоджувальним чинником для печінки та сприяє розвитку метаболічних порушень із формуванням жирової дистрофії печінки, вживання розторопші покращує загальний стан, веде до швидкої регенерації печінки та відновлення її важливих для організму функцій. Позначаються також зменшення шлунково-кишкових розладів, метеоризму, підвищення фізичної працездатності.

Розторопша потрібна у разі уражень печінки обсворених прийманням цитостатиків, синтетичних естрогенів, деяких сульфаніламінів та інших сучасних фармпрепаратів. У цих випадках розторопша є потенційним гепатопротекторним засобом, що запобігає токсичній поразці печінки або знижує її, якщо вона вже виникла.

Силімарин, як головна активна речовина розторопші, ефективний у разі запальних захворювань печінки, спричинених вірусною інфекцією.

Згідно з експериментальними та клінічними даними, розторопша дає дуже добрі результати у разі хронічних захворювань жовчного міхура (холецистопатії); доведено помірне гіпотензивна її дія. У клінікі отримана позитивна динаміка у разі варикозного розширення вен нижніх кінцівок.

Насіння розторопші багате на флаволігнани, флавоноїди, зокрема кверцетин, поліацетиленові сполуки, бетаїном, токоферолами, стероїдами, концентрує селен. Саме повноцінний хімічний склад розторопші визначає широке коло показань до її застосування.

Розторопша допомагає навіть у разі таких захворювань, які важко піддаються лікуванню. Це гормональні порушення, передменструальний синдром (ПМС), шкірні захворювання, зокрема екзема, атопічний дерматит. Особливо показана розторопша у разі професійної екземи, алергічних захворювань шкіри.

Плоди розторопші нормалізують функцію товстого кишківника, сприяючи його спорожненню, стимулюють пустультику, чинять проносну дію. Клінічні дані підтверджують, що розторопшу застосовують у разі хронічних колітів, атонії кишківника з вродженою доліхосигмою, дивертикульозом, у разі зажаданості кишківника каловими каменями.

У комплексі з іншими препаратами розторопшу призначають у разі анемії, капіляропатії, флебіту, ДБС, атеросклерозу.

Антиоксидантні та імуномодулювальні властивості розторопші визначають її застосування у разі занепаду сил, хронічної втоми, депресії, тривалої роботи за комп'ютером.

Показання до застосування: 

Рекомендується для профілактики захворювань і підтримки детоксикаційних можливостей печінки, а також до раціону у разі таких станів і захворювань:

• гепатити (гострі, хронічні, вірусні);

• у комплексній терапії цирозу печінки;

• холецистити; запальні захворювання жовчовивідних шляхів;

• жовчокам'яна хвороба;

• захворювання шлунково-кишкового тракту, зокрема колити, атонічні коліти із закрепами;

• захворювання селезінки;

• жирова дистрофія печінки;

• панкреатит;

• цукровий діабет;

• інтоксикації (алкогольні, лікарські, з'єднаннями важких металів);

• шкірні захворювання;

• літній вік.

* Дані представлені в інформаційних листках вірогідно підтверджені літературними джерелами медичних довідників, науково-дослідними даними, результатами рефератів, диссертацій, а також узагальнені відомості сучасного науково - практичного досвіду вивчення та застосування лікарських рослин у медичній практиці.